Що таке соціалізм?

У питанні про те, що таке соціалізм, немає ясності не тільки серед явних ворогів соціалізму, але й серед тих, хто вважає себе його прихильниками.

Існує два основних помилкових уявлення про природу соціалізму. Згідно з одним із них, соціалізм зводиться всього лише до солодких та неясних мрій про заможне життя, гарантоване допомогою в зв’язку з безробіттям, безкоштовною освітою та охороною здоров’я тощо. Саме так розуміють соціалізм ті, хто каже, що соціалізм давно вже існує на Заході.
ЧИТАТЬ ДАЛЬШЕ

Массы и Авангард / Пауль Маттик (1938) (http://revsoc.org/archives/7306)

Экономические и политические изменения произошли с непостижимой быстротой после окончания I мировой войны. Старые концепции в рабочем движении выявили свою ошибочность и перестали отвечать требованиям современной социальной обстановки, что привело классовые организации к новой эпохе разброда и шатаний.

Ввиду изменений экономической и политической ситуации очень важно пересмотреть задачи рабочего класса, чтобы найти новые формы протеста и новые формы организации, которые будут отвечать современным потребностям классовой борьбы.
Читать дальше
Jerzy
  • _jerzy

ЖУРНАЛ “СПІЛЬНЕ” №1, 2010 – Криміналізація соціальних проблем

УВАГА! Запрошуємо на першу презентацію журналу соціальної критики «Спільне» – українського лівого інтелектуального видання. Презентація відбудеться 15 квітня о 18:00 у Староакадемічному корпусі Києво-Могилянської академії, 1 поверх (вул. Сковороди 2). у рамках конференції «Візуальний диспозитив / Соціальний диспозитив»

Ідея створити журнал соціальної критики «Спільне» зародилася в мережі «Ліва думка» близько року тому. На той час ми мали онлайн-журнал commons.com.ua, де регулярно подавали авторські тексти, передруки та переклади. Нашою «родзинкою» були і є спільні переклади: в них один текст перекладає група людей, а це не лише пришвидшує процес, але й покращує якість. Колективні переклади відповідають одному з ключових принципів «Спільного»: спільні проблеми слід вирішувати із залученням якнайширшого кола людей, яких вони стосуються.

Коли ми обирали тему для першого числа, саме вийшла друком книжка американського соціолога Лоїка Вакана «Покарати бідних», і ми запропонували авторові провести інтерв’ю. Вакан запросив нас долучитися до міжнародного симпозіуму на тему криміналізації соціальних проблем, який у 2009–2010 роках набув розголосу у провідних журналах із суспільних наук в усьому світі.

вступ і зміст випускуCollapse )
Jerzy
  • _jerzy

ПРОГРАМА ПАРТІЇ "ЧОРНА ПАНТЕРА"

Перший переклад українською програми Чорних пантер


Чого Ми Хочемо

У Що Ми Віримо

1. Ми хочемо свободи. Ми хочемо влади, щоб визначати долю нашої чорної спільноти.

Ми віримо, що чорні люди не будуть вільними, доки ми не зможемо визначати нашу долю.

2. Ми хочемо повного працевлаштування для наших людей.

Ми віримо, що федеральний уряд відповідає і зобов’язаний надати кожній людині працевлаштування або гарантований дохід. Ми віримо, що, якщо білі американські бізнесмени не нададуть повного працевлаштування, тоді засоби виробництва мають бути забрані в бізнесменів і передані спільноті, щоб люди спільноти могли організувати і працевлаштувати всіх своїх людей і забезпечити високі стандарти життя.

3. Ми хочемо припинення пограбування білою людиною [пізніше було замінено на капіталістами] нашої чорної спільноти

Ми віримо, що цей расистський уряд пограбував нас – і тепер ми вимагаємо повернення боргу в сорок акрів і двох мулів. Сорок акрів і два мули були обіцяні 100 років тому як відшкодування за рабську працю і масові вбивства чорних людей. Ми приймемо виплату валютою, що буде розподілена між багатьма нашими спільнотам. Німці зараз допомагають євреям в Ізраїлі за геноцид єврейського народу. Німці вбили шість мільйонів євреїв. Американські расисти приймали участь у вбивстві більш, ніж двадцяти мільйонів чорних людей; отож, ми відчуваємо, що ця вимога, яку ми ставимо, скромна.

даліCollapse )
gerb
  • mykolap

Українці в Европі: ідеологія загарбника, а не кріпака

Як на мене, історична місія українців в Европі - це разом з нашими побратимами із прогресивних країн Азії та Африки спільними діями досягти кінцевого вирішення европейського питання, звільнивши континент від аборигенів на користь більш сучасних форм життя та соціяльної самоорганізації



і не тащіться від дебільних гасел про "европейськість українців" і про "широко закриті двері". Проти нас і проти їх стоїть новий берлінський мур. Наша задача - проникнути за його периметр і винищити всю европейську залогу. Принаймні поки що ми з афиканцями - союзники, ми - пригнічені Европою народи.

Сюжет, до речі, реально показує більше пристосування до сучасних реалій африканців, ніж білих ґедоністів і їх кращу перспективу в еволюційному відборі

я вже мовчу про більшу віталістичність пересічного українця за будь-якого білого варвара
zajets

Либертены. Их царство грядет.




Педофилия. Человечина.

После «педофильского» скандала народ Украины будет трудно удивить. Латифундист в компании с представителями правоохранительных органов уже охотился на людей. Пожалуй, можно ожидать только дела о каннибализме и принесении жертв. И это возможно. Мировой опыт есть. Не зря ведь один политик сказала, что сомневается в нежелании граждан жить при диктатуре. А при этой форме правления появляется очень много новых возможностей. Странным образом и любитель охоты на «двуного зверя» и политики, которых обвиняют изнасиловании детей, и дама, которая считает, что диктатура не расстроит избирателей принадлежат к одной политической силе. Это случайность, ведь всем понятно, что они не лучше других. Просто мы пока что мало знаем.

Диктатура – это не ограничение свободы для всех. Большинство будет ограничено в правах. Авторитарное правители и их цели подобны аналогичным у антисемитов из одноименного эссе Ж.-П. Сартра. Он утверждал, что погромщик и убийца желает свободы, но за счет других. Если сегодня жертвами изнасилования становятся дети, а убивают бродяг, то завтра они будут проделывать это с вами. ЗАДУМАЙСЯ. ТЫ, ВОЗМОЖНО, ЧИТАЕШЬ О СВОЕЙ СУДЬБЕ.
zajets

«Рядом с войной»: постфактум.

Стоит ли спорить? Середина.




"Внуки" Маркса.

Политическая культура правящего класса проникает и в среду левых активистов. Собственно, это приводит к тому, что они сосредоточены на продвижении своих организационных проектов и любая дискуссия воспринимается, как продолжение «межпартийных» склок. Выглядит, как пародия на большую буржуазную политику. Но еще комичнее. Если, вы будете утверждать несомненные вещи, то их будут оспаривать по причине членства в «нехорошей» организации. Вопрос объективной исторической, например, оценки УПА будет вестись как пропагандистская компания против книги Марлена Инсарова или людей хоть в чем-то с ней согласных. Причем «идейные» разногласия с другой сектой могут будут временно забыты, лишь бы утвердить свою точку зрения. Удар в спину будет совершен позже. Так ведь бывает всегда. И тут не следует отягощать себя моралью. Троцкий и Ленин учили, что мораль понятие классовое и пользоваться ее нормами нужно выборочно. Впрочем, на этом сходство с большевизмом завершается.

Коммунизм Ленина был массовым движением трудящихся. В этих партиях состояли тысячи или миллионы рабочих. Они имели определенное право (иногда) на то чтоб говорить от имени класса. Они и были во многом этим самым пролетариатом. Оправданием морального релятивизма был классовый интерес. Достойный ли это довод в пользу имморализма? Персональное мнение автор оставит при себе.

Какой класс представляют группки молодых и не очень юных интеллигентов, клянущихся именем Ленина и Маркса? Никакой. В результате они превращаются в одну из политических групп, которые борются даже не за реальную, а символическую власть и уважение в среде таких же кружков в пределах СНГ. Все пиар-таланты и интриги уходят в мусорное ведро. С точки зрения «мировой революции» их «победы» не имеют никакого значения

Стоит ли спорить?




О вреде дискуссий.

Споры вредны для эффективной деятельности организации. Безусловно, они снижают коэффициент полезного действия и отнимают силы. Споры часто используются с целью подорвать авторитет лидеров организаций и групп. Некий «умник» в процессе спора может выставить «вождя» полнейшим олухом.

Дискуссии отнимают время и подрывают мотивацию выполнять простые и понятные директивы. Они не поощряются в корпорациях, армии и государственном аппарате. Любая иерархическая структура пытается ограничить обсуждения до минимума. Полемика способна парализовать деятельность большинства структур.

Споры вытесняются из политической сферы. Пусть вас не удивляет обилие ток-шоу на телевидении. Попробуйте проанализировать содержание таких передач. Политики занимаются саморекламой, выдвигают обвинения личностного характера в адрес противников, утверждают абсолютно недоказуемые вещи. Культура дискуссии эволюционировала до такого уровня, когда спор не имеет никакого смысла. Это просто обмен ударами, а не аргументами, базирующимися на фактах. Обращение к культурным маркерам «языка», «национальности», «патриотизма» и т.д. становятся методами манипуляции зрителем-избирателем.

В подобном «споре» главными качествами должна быть лаконичность и эмоциональность. Даже, если слова произносятся спокойно и без нажима, то они обязаны породить у слушателей или читателей чувства, а не мысли.