• a_shes

Итоги круглого стола, посвящённому будущим выборам Президента

20 июля прошёл круглый стол под названием «Електоральні вподобання напередодні президентських виборів: порівняльний аналіз ситуацій 2004 та 2009 років». Он был организован Центром «Социальный мониторинг» и Центром социальных исследований «София», и собрал ряд известных украинских социологов и политологов – их список можно найти в конце этой заметки. Там же можно найти раздаточные материалы круглого стола, с цифрами, оценками и прогнозами.



Разговор в основном шёл не об отдельных претендентах на пост президента, а об общих характеристиках будущей кампании, их влиянии на политиков и ситуацию в стране в целом. Были затронуты и социологическо-измерительные вопросы. Я изложу некоторые сквозные тезисы и темы, регулярно всплывавшие в речи участников, а потом кратко отмечу некоторые мысли отдельных участников.

Если говорить о количественных показателях, то на выборах прогнозируется достаточно высокая явка избирателей (на уровне примерно 65%). В то же самое время, на данный момент достаточно много людей ещё не определилось с выбором. Насчёт текущего лидера электоральных симпатий расхождений нет: это Янукович, за которого в ближайшее воскресенье готовы проголосовать от 22% до 27%, по результатам разных опросов (подробнее, статпогрешность и прочее – в приложенных раздаточных материалах).

Все участники сошлись на том, что президентские выборы в 2010 году будут существенно отличаться от выборов в 2004.

Read more...Collapse )

Теория демократического транзита для «чайникофф»

На страницах нашего мощного ресурса мы продолжаем теоретическую и практическую дискуссию относительно инструментов, идеологии и методики выхода из задницы, в которой оказалась Украина. Последний материал посвящен проблеме демократического транзита
Jerzy
  • _jerzy

"НАСИЛЬСТВО" ЖИЖЕКА

Рецензія Кирила Ткаченка на нову книжку Славоя Жижека

Жижек пише дуже багато, – лише в цьому році він видав три книги, одній з яких і присвячено цю статтю (“Violence”, London 2008). Важко сказати, коли саме ця праця буде перекладена українською або російською мовами, але, скажімо, певне уявлення про перший, чи не найважливіший, розділ “Насилля” можна отримати і в статті Жижека “Никто не должен быть отвратительным”.

Для початку я хотів би пояснити специфіку цієї статті, яка початково планувалась як рецензія на одну з останніх книг Славоя Жижека “Violence”. Лише під час роботи над статтею я зрозумів, що для адекватної оцінки праці Жижека доведеться робити наголос на двох специфічних темах. Перша тема виходить з досить таки популярного питання про те, що таке “Жижек”, – успішний бренд, чи оригінальний філософ? Я спробую показати, що в даному разі така постановка питання є дійсно виправданою, що її не редукувати до лише продукту, можливо, не зовсім здорового, але старого як світ, інтересу до тих людей, які перебувають в центрі уваги (її не пояснити умовами екзистенції жовтої преси). Другу, безпосередньо пов’язану з першою, тему ми можемо охрестити як “відношення марксизму до постмодернізму”, “постмодернізму” в найгіршому значенні цього слова. Цю тему ми, звісно ж, братимемо лише в плані марксизму/“марксизму” Жижека. Перший розділ статті буде присвячений головним чином загальним характеристикам мислення Жижека, тоді як зміст самої книги буде представлений в другому розділі. Наголос на вищезгаданих двох темах буде радше імпліцитним, але я сподіваюсь що суцільні дерева в даному не заважатимуть побачити ліс.

даліCollapse )

Революции XXI века: предпосылки, характер, формат

В сегодняшней Украине стало модным говорить о революции, но, как правило, эти разговоры носят «околоинтеллектуальный» характер в духе «кто способен осуществить революции», «есть ли в Украине контрэлиты» и т.д. и т.п. Однако, для того, чтобы говорить на эту тему серьезно, нужно попытаться выйти на метауровень предпосылок революции и ее возможного характера.
Данный материал представляет собой типичный «сверток» смыслов, и носит зондажный характер.
zajets

Пронесло?




Владимир Задирака, 8 июня 2009

Благостный лик лидера оппозиции на фоне богомольцев и нервный премьер в студии. Вчера их цитировали все новости. Вечером в столице был салют, а потом гроза, выглядевшая как продолжение фейерверка. Нет, не по этому поводу радовались граждане и не по этому поводу били молнии. Хотя, пожалуй, для этого были основания. Широкая коалиция умерла не родившись. В стране не установился режим парламентской диктатуры. Мы все были близки к пропасти, но наш автобус туда не упал. Случайно.

Фашизм-”слимка”.

Режим широкой коалиции, если он бы он пережил период внутренних конфликтов, мог стать первым, который реализует мечту «новых правых». А именно, мы могли увидеть эволюционное становление «фашизма с человеческим лицом». Идеологической составляющей – кот наплакал, но правовые и социальные моменты те самые. Вполне авторитарные. Впрочем, если бы режим стабилизировался, то обзавелся бы необходимыми интеллектуальными декорациями. И их тона диктовала бы их необходимость. Можно даже предсказать, как бы это могло выглядеть. Стоит это сделать, ведь идея консолидации правящего класса актуальна и сегодня.
Jerzy
  • _jerzy

Чому читати “Капітал” сьогодні?

Міхаель Гайнрих - німецький політолог і математик, редактор «Журналу критичної соціології PROKLA», автор книг «Наука про вартість»,  «Критика політичної економії: Вступ», «Як читати «Капітал» Маркса?» В останній із цих книг, виданій 2008 року в Штутґарті, Гайнрих коментує перші дві глави «Капіталу» Маркса. Це дуже докладний і навіть прискіпливий коментар, 50 сторінок Маркса автор пояснює майже на 300 сторінках. Це не випадково, адже саме на початку «Капіталу» пояснено ключові для подальшого читання поняття товару, вартості, абстрактної праці тощо. Ми пропонуємо переклад одного зі вступних параграфів цієї книги, в якому автор переконує в необхідності детального читання класичного твору тих людей, що вже налаштовані щодо капіталізму критично.

 

Лондон сьогодні
Зовсім не є самозрозумілим, що сьогодні потрібно інтенсивно читати «Капітал». Перший том вийшов 1867 року, тобто 140 років тому. Цілком виправдане питання, чи викладений у цій книзі аналіз сьогодні взагалі актуальний. Хіба відтоді не змінилося багато чого? Що «Капітал» сьогодні став багато в чому нерелевантним, твердять не тільки праві критики Маркса, а й ціла низка лівих критиків капіталізму. Зрештою, потрібно читати «Капітал» самому, аби мати змогу відповісти на це питання.  Маркс писав «Капітал» у 1860-х і 1870-х роках у Лондоні. Близько середини ХІХ ст. капіталістичний спосіб виробництва найдалі просунувся в Англії; лише з великим відставанням йшли Франція, Німеччина та США. Беззаперечним капіталістичним осередком тоді був Лондон. Тут знаходився найважливіший у світі фінансовий центр, тут билося серце капіталістичного світу. У парламенті та пресі економічні питання обговорювали жвавіше та інтенсивніше, ніж в інших  країнах. «Політична економія», як тоді називали економічну науку, на початку ХІХ ст. найрозвинутішою була в Англії, а в бібліотеці Британського музею в Лондоні знаходилося найбільше на той час зібрання економічної літератури. Тож те, що Маркс на вимогу пруського уряду мусив залишити Париж та переселився 1849 року до Лондона, було величезним щасливим випадком: у жодному іншому місці світу він не міг би вивчити капіталізм краще, ніж там.

 

даліCollapse )
zajets

Бандерівці взяли Київ. Без зброї.


В центрі Києва буде встановлено „забронзовілого” Степана Бандеру. Публічну заяву з цього приводу на днях зробили ініціатори встановлення монументу – Київське крайове братство ОУН-УПА. Вони запевнили, що пам’ятник буде споруджено за кошт організації, і жодної державної копійки на це не витратять. Та навіть якщо б на монумент пішли кошти із держбюджету, навряд чи хтось здивувався. В даному випадку важливішим є сам прецедент – українські праві форсують „похід на столицю”.

Успіх ВО „Свобода” на виборах в Київраду 2008 року був чимось з розряду сюрпризів. Тоді партія Олега Тягнибока набрала близько 2% голосів, випередивши навіть блок НУНС. Але такі результати не дають об’єктивної картини щодо політичної ситуації в столиці – насправді, прихильників ультраправих поглядів в Києві значно більше. Саме тому в період між виборами радикальним націоналістам необхідно закріпитись на взятих рубежах, щоб невдовзі отримати більший шмат виборчого пирога.

Партійні функціонери чудово розуміють просту істину: політика робиться у столицях. Не у Львові, Тернополі чи то в Донецьку і в Севастополі, а в Києві. Логічно, що до Києва прикута найбільша увага преси. Цілком логічно і те, що в сучасних умовах будь-яка політична акція в провінції в жодному разі не зрівняється із вуличними подіями під стінами Кабміну або Верховної Ради. З таких же міркувань навіть десятки пам’ятників Бандері в галицьких містечках не порівняються із одним монументом біля входу в Парламентську бібліотеку.

Новые отношения в недрах старых

Михаил Магид




На сайте Лiва Справа опубликованы записки господина Верника, украинского лениниста, члена НЛ, сторонника вертикальных, подзаконных действующих профсоюзов и национализации (то есть присвоения буржуазным государством) украинских предприятий. В этих записках, посвященных  "вопросу о политической стратегии левого и профсоюзного движения в условиях глобального кризиса"
частенько поминаются и активисты МПСТ и СРС. Там же цитируются наши заметки, надо сказать довольно неряшливо. Не видя смысла в том, чтобы комментировать весь некороткий текст Верника, ограничимся несколькими замечаниями, а заодно изложим свою позицию по ряду ключевых вопросов, связанных с современным глобальным кризисом, рабочим движением и программой социально-революционной левой. (1)

http://shraibman.livejournal.com/286796.html
 

Read more...Collapse )
Jerzy
  • _jerzy

Соціалізм провалився. Тепер і капіталізм збанкрутував. Що ж далі?


Ерік Гобсбаум

ХХ століття давно минуло, однак ми все ще не навчилися жити у столітті ХХІ, чи, принаймні, мислити відповідно. Це має бути не так складно, як здається, бо головна ідея, що панувала в економіці та політиці минулого століття, вочевидь, розчинилась у повітрі. Згідно з нею модерні індустріальні (та, по суті, будь-які) економічні системи мислились у термінах двох взаємовиключних протилежностей: капіталізму та соціалізму.

Ми пережили дві практичні спроби реалізувати ці протилежності у чистому вигляді: централізована державно-планова економіка радянського типу та абсолютно не стримувана та не контрольована капіталістична економіка вільного ринку. Перша зруйнувалась у 1980-х, разом з європейською комуністичною політичною системою. Друга руйнується у нас на очах в найграндіознішій з 1930-х років кризі глобального капіталізму. В дечому вона серйозніша, ніж криза 1930-х, оскільки економіка в ті часи не була настільки глобалізована, як зараз, і криза не зачепила планової економіки Радянського Союзу. Ми ще не знаємо, наскільки серйозними та довготривалими будуть наслідки теперішньої світової кризи, але вони, без сумніву, вказують на кінець того типу ринкового капіталізму, який захопив світ та уряди в ньому з часів Маргарет Тетчер та президента Рейгана.

Тож безсилля відчувають як ті, хто вірить в чистий бездержавний ринковий капіталізм, щось на кшталт міжнародного буржуазного анархізму, та ті, хто вірить у незасмічений прагненням до особистої вигоди плановий соціалізм. Збанкрутували обидві ідеї. Майбутнє, так само як теперішнє й минуле, належить змішаним економікам, у яких приватне та суспільне так чи інакше переплетені. Але як саме? Це питання сьогодні є проблемним для кожного, однак у першу чергу — для лівих.

даліCollapse )

Колективний переклад в мережі liva_dumka
Jerzy
  • _jerzy

Бідність, зубожіння та нагромадження капіталу в світі

Новий блог "Вперед" продовжує кращі традиції українізації маркситського дискурсу слідом за світлої пам'яті "Бриколажем" і "Лівою справою"

poverty-in-africaСамір Амін

«Monthly Review», Нью-Йорк. Жовтень 2003.

Сьогодні стало модним говорити про бідність та необхідність, якщо не викорінити її, то бодай зменшити її розмір. Це розмови про благодійність в дусі XIX ст., в яких бракує намагання зрозуміти економічні та соціальні механізми, що спричиняють бідність, хоча сьогодні доступні наукові та технічні засоби для її викорінення.

Капіталізм та нове аґрарне питання

Всі суспільства до сучасного (капіталістичного) часу були суспільствами селянськими. Виробництво в них керувалось різноманітними конкретними системами та лоґікою, що відрізняються від систем та лоґіки, яким підпорядковується капіталізм в ринковому суспільстві, таких як максимізація дохідності капіталу.

Сучасне капіталістичне сільське господарство, в тому числі багаті великі сімейні господарства та аґропромислові компанії, веде зараз масовану атаку на виробництво селян у третьому світі. Зелене світло їй дали на засіданні Світової орґанізації торгівлі (СОТ) в листопаді 2001 року в Досі, Катар. Багато хто потерпає від цієї атаки, але в першу чергу її жертвами стають селяни третього світу, що досі становлять половину людства.

даліCollapse )